Перша група. Біографи. Досліджують життєвий і творчий шлях Марії Матіос.
Творче кредо письменниці: «Пошук украденого щастя нації і пошук украденого
щастя людини».
Марія Василівна Матіос (19 грудня 1959,
Розтоки Путильського району Чернівецької області) — українська письменниця
(поет, прозаїк, публіцист).
Біографія
Марія Матіос народилася 19 грудня 1959 року в селі Розтоки на
Буковині.
Марія Матіос корінна гуцулка з Буковини. Перші вірші
надрукувала у 15 років. Випускниця філологічного факультету Чернівецького
університету, вона пишається тим, що була серед тих, хто добивався присвоєння
навчальному закладу імені «буковинського соловейка» — поета Юрія Федьковича.
За освітою — український філолог, за покликанням —
добровільний народознавець.
Деякий час керувала Спілкою письменників Чернівецької
області, займалась видавничою справою, була одним із засновників
науково-літературного «Буковинського журналу». 1992 року дебютувала у журналі
«Київ», опублікувавши новелу «Юр'яна і Довгопол».
Має унікальне дослідження своєї родини, що корінням сягає
1790 року.
Живе в Києві.
Живе в Києві.
Цікавиться психологією, етнографією, городництвом та
квітникарством.
Творчість
Марія Матіос має некоронований титул «найбільш плідної
письменниці України».
Критика її називає як не «чортиком, що вискочив із
табакерки», то «грант-дамою української літератури».
Збірки віршів:
Збірки віршів:
·
«З трави і листя» (1982)
·
«Вогонь живиці» (1986)
·
«Сад нетерпіння» (1994)
·
«Десять дек морозної води» (1995)
·
«Жіночий аркан» (2001)
·
«Жіночий аркан у саду нетерпіння» (2007)
Найбільшу популярність здобули її книжки:
·
«Нація» (2001)
·
«Життя коротке» (2001)
·
«Бульварний роман» (2003)
·
«Фуршет» від Марії МАТІОС (2003)
·
«Солодка
Даруся» (2004)
·
«Щоденник страченої» (2005)
·
«Містер і місіс Ю в країні укрів» (2006)
·
«Нація. Одкровення.» (2006)
·
«Щоденник страченої» (2007)
·
«Майже ніколи не навпаки» (2007)
·
«Москалиця; Мама Мариця — дружина Христофора Колумба.» (2008)
·
«Кулінарні фіґлі» (2009)
·
«Чотири пори життя» (2009)
Твори письменниці перекладені сербською, румунською,
російською, польською, хорватською, білоруською, азербайджанською, японською,
китайською, єврейською мовами. Друкувалися у Канаді, США, Китаї, Хорватії,
Росії, Сербії.
В 2007 році в російському видавництві «Братонеж» вийшлі об'єднані під однією обкладинкою переклади «Нації» та «Солодкої Дарусі». Ця книжка має назву «Нация»,
перекладена О. Мариничевою та С. Соложенкіним.
Передостання книга письменниці «Майже ніколи не є навпаки»
завершує історично-психологічну трилогію, яку розпочала «Солодка
Даруся», а далі і «Нація». За словами авторки, її нова книга про те, що
може людське серце, вражене любов'ю і ненавистю, радістю і заздрістю. «Я би
виокремила головну думку цієї книги, де „честь понад усе“. Кожен персонаж в ній
доводить своє людське алібі», — зазначила авторка.
Премії
·
2009 — державна нагорода – диплом першого ступеня в номінації
«Бестселлер» на V Київському міжнародному книжковому ярмарку за книгу
«Москалиця. Мама Маріца – дружина Христофора Колумба»
·
2008 — переможець конкурсу «Книжка року 2008» в номінації
«Красне письменство — Сучасна українська проза»: «Марія Матіос. Москалиця; Мама
Мариця — дружина Христофора Колумба.»
·
2007 — Гран-прі та перше місце конкурсу «Коронація слова
2007» за роман «Майже ніколи не навпаки»
·
2005 — лауреат Національної премії України імені Тараса
Шевченка за роман «Солодка
Даруся».
·
2004 — переможець конкурсу «Книжка року» («Солодка
Даруся»).
Висловлювання про творчість Марії Матіос
·
Письменниця Марія Матіос романом «Солодка
Даруся» сміливо і рішуче
відкинула правила політичної обережності й суспільних табу — і на свій страх і
ризик здійснила жорстоку мандрівку в наше криваве, й не менш жорстоке історичне
пекло, в безодню, куди лячно зазирати.(Павло Загребельний)
·
… Ця річ уже сьогодні належить до видатних непроминальних
творів. (про «Солодку
Дарусю») (Дмитро Павличко)
·
… Це книга Метафора для всеукраїнської новітньої історії (про «Солодку
Дарусю») («Львівська Газета»)
·
Спроба батога для нації — ось чим є книги Марії Матіос. Її
книги … — це удар і виклик. («Голос України»)
Друга група. Історики. В село, в село, яке топтали три імперії. Учні
звертаються за допомогою до істориків. З’ясовують геополітичну Буковини і
Галичини напередодні, під час і після Другої світової війни. Це українська
історія 30-70-х рр. ХХ ст.
Третя група. Літературознавці. Гірка драма про Дарину Ілащук. Нетяга Іван Цвичок –
дивак і майстер дримби на всі довколишні гори. Учні працюють над головним
образом повісті – Дариною. А також над образами інших героїв: Іван Цвичок,
майор Дідушенко, Мотронка, Михайло, односельці.
Четверта група. Аналітики. Людина навіть у безвиході має вибір. Учні
доводять, що герої повісті - трагедія людських доль, коли німота сильніша слів,
а людина несповна розуму, якою односельці вважаю Дарусю, - добріша і мудріша
тупої жорстокості. Марія Матіос зуміла донести до читача, що її мудре слово
«злютоване вселюдською тугою за простим і невибагливим щастям у часи лихоліття
та історичного зламу. Кожен герой шукає
свій вихід у цьому складному житті. Даруся знає, що вона не дурна. Вона –
солодка. А про вибір Мотронки хочеться навести слова критики Ігора Римачука: «А
Мотрончина коса й досі хитається над кожним із нас»
Результатом дослідження учнів є опрацювання додаткового матеріалу та
подальше розташування його у блозі.
Бібліографія
1.
Гупан Н. М. та ін. Історія України: 10
кл. Рівень стандарту. Академічний рівень / Н. М. Гупан, О.І. Пометун, Г. О.
Фрейман. — К.: Видавничий дім «Світ знань», 2010. —288 с.: іл., карти
2.
Енциклопедія постмодернізму/ За ред.. Ч.
Вінквіста та В. Тейлора; Пер. з англ.. В. Шовкун; Наук. ред. О. Шевченко. – К.:
Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2003. – 503 с.
3.
Козлов А. Духовність як літературознавча категорія:
Монографія. – К.: Акцент, 2005. – 272 с.
4.
Лосский Н. О. Условия абсолютного добра:
Основы этики; характер русского народа. – М. : Политиздат, 1991. – 368 с.
5.
Матіос М.: «Не знаю жодного читача, який
би оскаржував правду часу в моїй «Нації»//http://www.dt.ua/3000/3760/62293/
6.
Матіос М. Солодка Даруся: Драма на три життя. - Львів:
Піраміда, 2005. – 173 с.
7.
Мєднікова Г. Священні розміри існування:
духовність як культурна парадигма рубежу тисячоліть// Людина і Світ, – 2003. –
№2. – С. 52 – 57
8.
Платонов Г. Косичев А. Проблема
духовности личности (состав, типы, назначение)//Вестник московского
университета. Сер. 7, Философия: 1998, №3. – С 16 – 33
9.
Федотова В. Душевное и
духовное//Философские науки. – 1988, – №7. – С. 50 – 58
Немає коментарів:
Дописати коментар