Перша група. Біографи. Досліджують життєвий і творчий шлях Марії Матіос. Творче кредо письменниці: «Пошук украденого щастя нації і пошук украденого щастя людини».

Марія Василівна Матіос (19 грудня 1959, Розтоки Путильського району Чернівецької області) — українська письменниця (поет, прозаїк, публіцист).

Біографія

Марія Матіос народилася 19 грудня 1959 року в селі Розтоки на Буковині.

Марія Матіос корінна гуцулка з Буковини. Перші вірші надрукувала у 15 років. Випускниця філологічного факультету Чернівецького університету, вона пишається тим, що була серед тих, хто добивався присвоєння навчальному закладу імені «буковинського соловейка» — поета Юрія Федьковича.

За освітою — український філолог, за покликанням — добровільний народознавець.

Деякий час керувала Спілкою письменників Чернівецької області, займалась видавничою справою, була одним із засновників науково-літературного «Буковинського журналу». 1992 року дебютувала у журналі «Київ», опублікувавши новелу «Юр'яна і Довгопол».

Має унікальне дослідження своєї родини, що корінням сягає 1790 року.
Живе в Києві.

Цікавиться психологією, етнографією, городництвом та квітникарством.

Творчість

Марія Матіос має некоронований титул «найбільш плідної письменниці України».

Критика її називає як не «чортиком, що вискочив із табакерки», то «грант-дамою української літератури».
Збірки віршів:

·                     «З трави і листя» (1982)

·                     «Вогонь живиці» (1986)

·                     «Сад нетерпіння» (1994)

·                     «Десять дек морозної води» (1995)

·                     «Жіночий аркан» (2001)

·                     «Жіночий аркан у саду нетерпіння» (2007)

Найбільшу популярність здобули її книжки:

·                     «Нація» (2001)

·                     «Життя коротке» (2001)

·                     «Бульварний роман» (2003)

·                     «Фуршет» від Марії МАТІОС (2003)

·                     «Солодка Даруся» (2004)

·                     «Щоденник страченої» (2005)

·                     «Містер і місіс Ю в країні укрів» (2006)

·                     «Нація. Одкровення.» (2006)

·                     «Щоденник страченої» (2007)

·                     «Майже ніколи не навпаки» (2007)

·                     «Москалиця; Мама Мариця — дружина Христофора Колумба.» (2008)

·                     «Кулінарні фіґлі» (2009)

·                     «Чотири пори життя» (2009)

Твори письменниці перекладені сербською, румунською, російською, польською, хорватською, білоруською, азербайджанською, японською, китайською, єврейською мовами. Друкувалися у Канаді, США, Китаї, Хорватії, Росії, Сербії.

В 2007 році в російському видавництві «Братонеж» вийшлі об'єднані під однією обкладинкою переклади «Нації» та «Солодкої Дарусі». Ця книжка має назву «Нация», перекладена О. Мариничевою та С. Соложенкіним.

Передостання книга письменниці «Майже ніколи не є навпаки» завершує історично-психологічну трилогію, яку розпочала «Солодка Даруся», а далі і «Нація». За словами авторки, її нова книга про те, що може людське серце, вражене любов'ю і ненавистю, радістю і заздрістю. «Я би виокремила головну думку цієї книги, де „честь понад усе“. Кожен персонаж в ній доводить своє людське алібі», — зазначила авторка.

Премії

·                     2009 — державна нагорода – диплом першого ступеня в номінації «Бестселлер» на V Київському міжнародному книжковому ярмарку за книгу «Москалиця. Мама Маріца – дружина Христофора Колумба»

·                     2008 — переможець конкурсу «Книжка року 2008» в номінації «Красне письменство — Сучасна українська проза»: «Марія Матіос. Москалиця; Мама Мариця — дружина Христофора Колумба.»

·                     2007 — Гран-прі та перше місце конкурсу «Коронація слова 2007» за роман «Майже ніколи не навпаки»

·                     2005 — лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка за роман «Солодка Даруся».

·                     2004 — переможець конкурсу «Книжка року» («Солодка Даруся»).

Висловлювання про творчість Марії Матіос

·                     Письменниця Марія Матіос романом «Солодка Даруся» сміливо і рішуче відкинула правила політичної обережності й суспільних табу — і на свій страх і ризик здійснила жорстоку мандрівку в наше криваве, й не менш жорстоке історичне пекло, в безодню, куди лячно зазирати.(Павло Загребельний)

·                     … Ця річ уже сьогодні належить до видатних непроминальних творів. (про «Солодку Дарусю») (Дмитро Павличко)

·                     … Це книга Метафора для всеукраїнської новітньої історії (про «Солодку Дарусю») («Львівська Газета»)

·                     Спроба батога для нації — ось чим є книги Марії Матіос. Її книги … — це удар і виклик. («Голос України»)

Друга група. Історики. В село, в село, яке топтали три імперії. Учні звертаються за допомогою до істориків. З’ясовують геополітичну Буковини і Галичини напередодні, під час і після Другої світової війни. Це українська історія 30-70-х рр. ХХ ст.

Третя група. Літературознавці. Гірка драма про Дарину Ілащук. Нетяга Іван Цвичок – дивак і майстер дримби на всі довколишні гори. Учні працюють над головним образом повісті – Дариною. А також над образами інших героїв: Іван Цвичок, майор Дідушенко, Мотронка, Михайло, односельці.

Четверта група. Аналітики. Людина навіть у безвиході має вибір. Учні доводять, що герої повісті - трагедія людських доль, коли німота сильніша слів, а людина несповна розуму, якою односельці вважаю Дарусю, - добріша і мудріша тупої жорстокості. Марія Матіос зуміла донести до читача, що її мудре слово «злютоване вселюдською тугою за простим і невибагливим щастям у часи лихоліття та історичного зламу.  Кожен герой шукає свій вихід у цьому складному житті. Даруся знає, що вона не дурна. Вона – солодка. А про вибір Мотронки хочеться навести слова критики Ігора Римачука: «А Мотрончина коса й досі хитається над кожним із нас»

Результатом дослідження учнів є опрацювання додаткового матеріалу та подальше розташування його у блозі.

Бібліографія

1.                Гупан Н. М. та ін. Історія України: 10 кл. Рівень стандарту. Академічний рівень / Н. М. Гупан, О.І. Пометун, Г. О. Фрейман. — К.: Видавничий дім «Світ знань», 2010. —288 с.: іл., карти

2.                Енциклопедія постмодернізму/ За ред.. Ч. Вінквіста та В. Тейлора; Пер. з англ.. В. Шовкун; Наук. ред. О. Шевченко. – К.: Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2003. – 503 с.

3.                Козлов А.  Духовність як літературознавча категорія: Монографія. – К.: Акцент, 2005. – 272 с.

4.                Лосский Н. О. Условия абсолютного добра: Основы этики; характер русского народа. – М. : Политиздат, 1991. – 368 с.

5.                Матіос М.: «Не знаю жодного читача, який би оскаржував правду часу в моїй «Нації»//http://www.dt.ua/3000/3760/62293/

6.                Матіос М. Солодка Даруся: Драма на три життя. - Львів: Піраміда, 2005. – 173 с.

7.                Мєднікова Г. Священні розміри існування: духовність як культурна парадигма рубежу тисячоліть// Людина і Світ, – 2003. – №2. – С. 52 – 57

8.                Платонов Г. Косичев А. Проблема духовности личности (состав, типы, назначение)//Вестник московского университета. Сер. 7, Философия: 1998, №3. – С 16 – 33

9.                Федотова В. Душевное и духовное//Философские науки. – 1988, – №7. – С. 50 – 58